Долю кожного з нас та наші здобутки значною мірою визначають як наші Вчителі, часто дуже непомітно, так і наша здатність належно навчатися, сприймати людські цінності, а також знання, мудрість, життєвий досвід, доброту, порядність інших.

Нещодавно виповнилося 100 років від дня народження Ольги Федорівни РАДЗІХОВСЬКОЇ – викладача кафедри фізичної географії географічного факультету Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, яка, з огляду на певні життєві обставини, не здобула високих наукових звань чи інших особливих відзнак, але однозначно заслуговує на гідне вшанування саме як Людина, Вчитель.

Народилася Ольга Федорівна 07 вересня 1926 року у селі Щучінці, що у Жмеринському районі на Вінничині.

Після закінчення середньої школи обрала подальший життєвий шлях на географічній ниві, вступила для навчання до географічного факультету Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, закінчила його у 1951 році  за спеціальністю «географія».

Після аспірантури працювала асистентом на кафедрі фізичної географії факультету, якою завідував тоді патріарх української географії, доктор географічних наук, професор, якого тоді було обрано до складу Академії наук, Маринич Олександр Мефодійович. З 1972 року працювала старшим викладачем цієї ж кафедри, завідувачем якої у той час став доктор географічних наук, професор Шищенко Петро Григорович.

Її наукові інтереси охоплювали загальні проблеми фізичної географії великих регіонів, ландшафтознавства, історії географічної науки, розвитку педагогіки середньої та вищої школи. Вона протягом багатьох років викладала курс «Фізична географія материків і океанів», проводила практичні заняття, ландшафтну навчальну, польову, а також педагогічну практики, керувала курсовими, дипломними роботами студентів денного, вечірнього та заочного відділень факультету.

Колеги, з якими вона працювала, студенти, аспіранти незмінно відзначали і дотепер згадують високу професійність, глибоку порядність, людяність Ольги Федорівни, її шанобливе ставлення до усіх довкола, особливо до молоді, скромність, стриманість, відповідальність, як і жіночу красу.

Викладацьку роботу вона поєднувала з обов’язками в родині, була відданою дружиною, мамою. Це було добре помітно за численними ознаками, стилем її поведінки, хоча особливих подробиць, не лише студенти, аспіранти, а й більшість колег тоді не знали. Лише пізніше нам стало відомо, що вона разом з своїм чоловіком – видатною особистістю, вченим, освітянином, доктором юридичних наук, професором Павлом Петровичем Заворотьком у міцній, дружній родині виховували доньку Надію та сина Сергія, разом гідно йшли життєвою дорогою.

Павло Петрович також працював в університеті, однозначно був знаковою особистістю, завідував кафедрою, у 1961-1974 роках був деканом юридичного факультету, одним з ініціаторів створення в університеті факультету міжнародних відносин, був членом Міжнародного третейського суду, неодноразово представляв Україну на сесіях Генеральної асамблеї ООН.

Донька Надія після закінчення Київського університету стала одним з провідних у світі фахівців у галузі міжнародного та європейського права, нині є доктором юридичних наук, професором університету в Чехії.

У 1974 році, ігноруючи реальні обставини та правові оцінки ситуації, що мала місце у роки окупації України під час Другої світової війни, особистий внесок Павла Петровича у Перемогу, його бойові нагороди, а також заслуги у розвитку України, її науки та освіти, в утвердження нашої держави на міжнародному рівні, не лише було звільнено з посад в університеті, а й позбавлено усіх наукових ступенів та вчених звань, умов для життя, можливості працювати відповідно до його фаху.

Ольга Федорівна у цей час продовжувала невтомно працювати на кафедрі на геофаці, утримуючи родину, забезпечуючи здобуття вищої освіти дітьми. Красномовно про її людські риси засвідчив такий факт – незважаючи на особливу ситуацію, у якій опинилася родина, у 1978 році вона заявила про готовність звільнитись з посади для надання можливості одному з нас, випускнику аспірантури, продовжити роботу на кафедрі. Цей її щирий прояв свідомої відповідальності та турботи про майбутнє факультету, молоді в науці та освіті, готовності до жертовності в ім’я утвердження справедливості, праведних цілей, що, без сумніву, свідчило про позицію усієї родини, важко переоцінити.

Ольга Федорівна чимало років наполегливо домагалася відновлення справедливості, честі, доброго імені свого чоловіка. Лише у 1997 році, саме за її черговим зверненням, за підтримки багатьох наукових колективів, провідних вчених, на жаль посмертно, Постановою ВАК України врешті було скасовано рішення ВАК СРСР про позбавлення П.П. Заворотька  усіх наукових ступенів та вчених звань.

До честі колективу географічного факультету, його тодішнього керівництва ці особливі обставини не позначилися серйозно особисто на Ользі Федорівні, умовах її роботи, життя – вона  продовжувала працювати на кафедрі аж до 1989 року, навіть після досягнення пенсійного віку.

Добра пам’ять про Ольгу Федорівну Радзіховську, щира й незмінна повага до неї залишаються з нами, в душі усіх тих, хто працював з нею, переймав від неї знання, досвід, ставлення до життя, до людей.

Вічна, світла пам’ять!..

Члени Українського географічного товариства,
випускники геофаку КДУ 1975 року:

В’ячеслав Олещенко –
директор Центру космічного, енергетичного,
ядерного та довкіллевого права
Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України,
лауреат Державної премії  України в галузі науки і техніки,
заслужений юрист України, кандидат географічних наук, доцент  

Наталія Герасименко –
професор кафедри землезнавства та геоморфології
географічного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка,
доктор географічних наук, професор

Ольга Новодзельська (Фатєєва) –
викладач географії у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна
(Київське Суворовське військове училище) у 1978- 2023 роках,
заслужений вчитель України, кавалер Ордена княгині Ольги,
Знака Пошани Міністерства оборони України