23 липня 2026 року раптово відійшов у засвіти Олександр Олександрович КОСОВЕЦЬ – член Вченої Ради Українського географічного товариства протягом багатьох років, більш як 30 років директор Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського, ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, почесний працівник гідрометслужби України, член колегії Держкомгідромету України (1992—2000), член Національної спілки журналістів України.

Народився Олександр Олександрович 20 липня 1951 року у с. Вишеньки Бориспільського району Київської області у родині колгоспників. Середню освіту здобув у місцевій сільській школі, вищу – на географічному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, спеціалізувався на кафедрі гідрології суші. Після закінчення з відзнакою у 1973 році університету професійну діяльність розпочав на факультеті, у його науково-дослідній гідрохімічній лабораторії, працював старшим інженером, молодшим науковим співробітником, з 1976 року –  асистент кафедри гідрології та гідрохімії .  

У травні 1977 р. відгукнувся на пропозицію тодішнього завідувача кафедри гідрології та гідрохімії професора Пелешенка В.І., очолив спеціалізовану Баришівську болотну станцію Гідрометслужби УРСР, з серпня 1981 року – заступник начальника, а з жовтня 1988 року – начальник  відділу вивчення забруднення природного середовища Українського управління гідрометслужби, чимало зробив для розвитку мережі станцій, формування системи моніторингу довкілля в державі, для створення Українського центру радіаційного контролю та вивчення забруднення природного середовища, Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО).

Олександр Олександрович завжди був сповнений нових ідей, конструктивних пропозицій, став одним з основних розробників проекту Закону України  «Про гідрометеорологічну діяльність» (1999), ініціативи щодо запровадження державного професійного свята працівника Гідрометслужби (2003), присвоєння ЦГО імені академіка Б.І. Срезневського. За його наполяганням відновлено видання «Праці Центральної геофізичної обсерваторії».

Він був незламний та дієвим патріотом України, багатогранною людиною, визнаним  ерудитом, активно займався науковою та науково-просвітницькою діяльністю, плідно співпрацював з медіа, постійно виступав з дописами на сторінках газет, на радіо, невтомно популяризуючи географію, гідрометеорологічну діяльність, любив шахи, щиро ділився з колегами, молоддю знаннями, життєвим досвідом.

Прощання на Байковому кладовищі 24 липня 2026 року о 15:00.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, усій нашій географічній спільноті у зв’язку з такою болісною втратою.

Президія Вченої ради
Українського географічного товариства